| |     latinica | english  
Насловна
Засвідчення документів

Засвідчення документів

Надання довіреності, засвідчення підпису та фотокопії документа

Легалізація офіційних документів для використання за кордоном

Для отримання додаткової інформації зверніться до консульського відділу Посольства.

 

Надання довіреності, засвідчення підпису та фотокопії документа

В дипломатично-консульських представництвах Республіки Сербія, окрім всього іншого, можна скласти довіреність, засвідчити підпис, фотокопію документа, перекладу тощо. Об’єм та форма повноваження регулюються Законом «Про загальні правочини». Засвідчення підпису може бути зроблене на будь-якій заяві, в якій не висловлюється расова або релігійна нетерпимість, відсутні образи на адресу держави, державних органів та її представників. Виключенням для засвідчення підписів у дипломатично-консульських представництвах є договори купівлі-продажу нерухомості, оскільки вони засвідчуються лише в суді. Одна з найпоширеніших заяв, яка складається та засвідчується в дипломатично-консульських представництвах, - заява про спадок. 

Легалізація офіційних документів для використання за кордоном

Офіційні документи, видані в Сербії, підлягають легалізації лише у випадку, якщо закони держави, де ці документи будуть використовуватися, вимагають їх легалізацію. 

Іноземні офіційні документи підлягають легалізації для використання в Сербії, якщо цього вимагає закон.

Легалізація – це встановлена законом формальна процедура, за допомогою якої офіційний документ однієї держави стає придатним для використання на території іншої держави. Легалізація підтверджує факт складання, видання або засвідчення офіційного документу компетентним органом відповідної держави.

Легалізація – це формальність, яка не передбачає перевірку або підтвердження правдивості змісту документа.

Після легалізації іноземний офіційний документ набуває доказової сили на рівні з офіційним документом, виданим органом держави, де цей документ буде використовуватися. 
Свідоцтва про реєстрацію актів громадянського стану на зразках, дубльованих іноземною мовою

Свідоцтва про реєстрацію актів громадянського стану, видані на зразках, дубльованих іноземною мовою відповідно до Віденської конвенції 1976 року про видання свідоцтв про реєстрацію актів громадянського стану кількома мовами, можуть використовуватися в державах-учасницях зазначеної Конвенції без необхідності легалізації. Список держав, що підписали Конвенцію, можна переглянути тут.  

А. ДИПЛОМАТИЧНО-КОНСУЛЬСЬКА ЛЕГАЛІЗАЦІЯ

Легалізацію іноземних офіційних документів для використання в Сербії здійснюють органи держави, що їх видала, та дипломатично-консульське представництво Сербії, акредитоване в цій державі.

Легалізацію документів, виданих у Сербії, з метою їх використання за кордоном здійснюють компетентні органи Сербії та дипломатично-консульське представництво іноземної держави, акредитоване в Сербії.

Дипломатично-консульська легалізація або просто консульська легалізація (у повсякденній мові використовується термін «повна легалізація») – це формальна процедура, за допомогою якої дипломатично-консульські представники держави, на території якої використовуватиметься іноземний офіційний документ, засвідчують дійсність підпису, посаду особи, яка підписала документ, та дійсність печатки або штемпеля на документі.

Послідовність компетентних органів, які засвідчують документи: головні суди, Міністерство юстиції, Міністерство закордонних справ та дипломатично-консульське представництво держави, де використовуватиметься документ.

Голова Головного суду або уповноважений ним суддя своїм підписом та печаткою суду на документі, виданому або засвідченому органом, що перебуває під територіальною юрисдикцією цього суду, засвідчує підпис уповноваженої особи, його посаду в органі та печатку органу.

Міністерство юстиції підписом уповноваженої особи та печаткою Міністерства юстиції засвідчує підпис голови суду або уповноваженого ним судді та печатку суду.

Міністерство закордонних справ підписом уповноваженої особи та печаткою Міністерства закордонних справ засвідчує підпис уповноваженої особи та печатку Міністерства юстиції.

Дипломатично-консульська легалізація офіційного документу, виданого в Сербії, вважається завершеною, коли дипломатично-консульське представництво держави, де використовуватиметься документ, засвідчить підпис уповноваженої особи та печатку Міністерства закордонних справ Сербії.

Саме тоді офіційний документ, виданий у Сербії, набуває доказової сили офіційного документу в державі, де він використовуватиметься, на рівні з документами, виданими органами влади цієї держави.        

Якщо іноземний офіційний документ буде використовуватися в Республіці Сербія, процедура легалізації проводиться згідно з законодавством держави, де ця процедура введена. Доказової сили офіційний документ набуває в Сербії шляхом засвідчення в дипломатично-консульському представництві Сербії.

Б. АПОСТИЛЬ 

Апостилем документ засвідчують органи держави, які видали документ.

Час показав, що хоча складна процедура легалізації є формальністю, вона не відповідає розвитку міжнародно-правового руху та потребам сучасного світу, в результаті чого 5 жовтня 1961 року в Гаазі було підписано угоду між деякими країнами – Конвенцію, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів.

Апостиль – єдина формальність, яка, згідно з положеннями Конвенції, може вимагатися для того, щоб офіційні документи, складені на території однієї держави-учасниці, могли застосовуватися на території всіх держав-учасниць, зберігаючи доказову силу на рівні з офіційними документами, виданими тими державами.

Апостиль ставиться на вимогу будь-якого власника документу.

Держави-учасниці вільні призначити відповідний орган влади, що відповідатиме за видачу апостиля.

Конвенція визначає, на які офіційні документи може ставитися апостиль, а на які ні.

Апостиль ставиться на документи, видані органами або службовцями органів правосуддя, прокуратури, секретаріатів суду та судовими виконавцями, а також на адміністративні документи, документи, видані або засвідчені державними нотаріусами, службові виписки про дані, внесені до державних реєстрів, на службові засвідчення підписів на приватних документах. 

Апостиль не ставиться на документи, видані дипломатично-консульськими представництвами, та на документи, що мають пряме відношення до митниці або сфери торгівлі.

Апостиль повинен бути складений відповідно до встановленого зразка, бути розміщений на самому документі або його додатку. Апостиль може бути складений на службовій мові органу, що його видає, проте назва “Apostille (Convention de La Haye du 5 оctobre 1961” повинна писатися французькою, щоб органи держав-учасниць Конвенції розпізнали його та прийняли.

В Сербії апостиль ставить відповідний Головний суд на офіційні документи, складені, видані або засвідчені органами, що територіально підпорядковані цьому суду.

Апостиль підписує голова Суду общини або уповноважений ним суддя та засвідчує печаткою суду.

Держави, що підписали Конвенцію.

В. КОЛИ ЛЕГАЛІЗАЦІЯ НЕ ПОТРІБНА

Легалізація та апостиль не потрібні, якщо:

а) між Сербією та державою, де застосовуватиметься офіційний документ, існує ратифікована міжнародна угода про звільнення від необхідності будь-якої легалізації певних офіційних документів;

Список держав, з якими Сербія має ратифіковані двосторонні угоди про взаємне звільнення від легалізації офіційних документів, можна переглянути тут.

б) коли документи, видані в Сербії, за правилом фактичної взаємності не підлягають легалізації для використання в іншій державі, як і документи тієї держави в Сербії; 

в) коли державний орган, якому подаватиметься офіційний документ, виданий у Сербії, не вимагає його легалізації;

г) коли легалізація неможлива через природу, характер або тип офіційного документа (закордонні паспорти, національні паспорти тощо), а також коли офіційні документи стосуються комерційних, зовнішньоторгівельних або митних питань, а саме супроводжують товар під час імпорту/експорту, коли їх видає або засвідчує відповідна торгово-промислова палата чи митні органи (митні декларації, фактури, довідки про митний нагляд, про походження товару, прямі посилки, дані про отримувача тощо).

Г. КОЛИ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ЛЕГАЛІЗАЦІЯ ПЕРЕКЛАДУ

Щоб офіційний документ однієї держави міг бути використаний в іншій державі, яка користується мовою, відмінною від мови, якою складений документ, необхідно зробити переклад документа мовою держави, де цей документ використовуватиметься. Переклад може бути зроблений в державі, де був виданий документ, або в державі, де він буде застосовуватися. Переклад документу є супроводжуючим документом і без оригінального документу недійсний.

Якщо переклад здійснений в державі, де був виданий документ, його потрібно легалізувати таким самим чином, як і оригінальний документ.

На оригінальному документі засвідчується підпис уповноваженої особи та печатка (штемпель) органа, що видав документ, а на перекладі – підпис перекладача та печатка (у разі наявності).

За допомогою легалізації іноземним органам повідомляється, що перекладач однієї держави згідно з її законодавством має офіційні повноваження здійснювати переклад відповідною мовою (зареєстрований судовий перекладач, агентство або бюро перекладів тощо).    

  


Версія для друку
Консульськi послуги
Виконання міжнародних угод про соціальне страхування
Статусні питання
В’їзд у Сербію - візи
Митниця
Громадянство
Засвідчення документів
Військовий обов’язок
Інші консульські послуги
Вартість консульських послуг
Заяви